Я - жінка і вчитель, в собі це успішно єднаю,
Я донька Полісся – гостинного, щедрого краю.
Я вибрала школу, і вічну дорогу знання.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ УЧИТЕЛЯ
КОНДРАТОВЕЦЬ НАТАЛІЇ ОЛЕКСАНДРІВНИ
Освіта: Вища, Волинський державний університет ім. Лесі Українки 2006 р.
Спеціальність: географ, викладач географії.
Місце роботи: Рокитнівський професійний ліцей.
Опорний заклад "Рокитнівський ліцей №3"
Посада: викладач географії
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії
Звання: "старший вчитель"
Курси підвищення кваліфікації: РОІППО, 2009 рік.
РОІППО, 2014 рік.
РОІППО, 2019 рік.
РОІППО, 2020 рік. (06.04. - 09.04.)
РОІППО. 2021 рік. (12.04. - 15.04.)
Львівський навчально-науковий центр професійної освіти. 2021 рік (12.10. - 26.10.)
РОІППО. 2022 рік. (17.01. - 20.01.)
Стаж роботи: 18 років
Стаж роботи: 18 років
Життєве кредо: «Для того, хто бажає досягти
чого-небудь, немає труднощів».
Педагогічне кредо: "Учитись важко,
а учить ще важче.
Але не мусиш
зупинятись ти.
Як дітям віддаси
усе найкраще,
То й сам сягнеш
нової висоти."
а учить ще важче.
Але не мусиш
зупинятись ти.
Як дітям віддаси
усе найкраще,
То й сам сягнеш
нової висоти."
М. Сингаївський
- Недостатньо лише отримувати знання; треба знайти їм застосування. Недостатньо тільки бажати, треба творити. (Й. Гетте)
- Недостатньо лише отримувати знання; треба знайти їм застосування. Недостатньо тільки бажати, треба творити. (Й. Гетте)
Я як людина і як вчитель прагну зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу.
Моя робота спрямована на те, щоб кожен учень міг: оволодіти необхідними навичками з предмету, який я викладаю; поповнити знання у сферах, які цікаві йому і розкривають йому нові горизонти пізнання; розвинути свою самосвідомість як самостійної особистості і як члена колективу.
Рецепт учительського щастя
Візьміть чашу терпіння.
Налийте туди повне серце любові.
Вкиньте дві повні пригорщі щедрості.
Хлюпніть туди ж гумору.
Густо посипте добром.
Додайте якомога більше віри.
І все це добре перемішайте.
Потім намажте на шматок відпущеного вам життя
І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.
А Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька; не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає…
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель — це сцена, де є усі ролі.
І кожну не грати, а нею прожити,
І душу дитячу у щастя зліпити,
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути — Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трішки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.
Не ту, що гладенька; не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає…
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель — це сцена, де є усі ролі.
І кожну не грати, а нею прожити,
І душу дитячу у щастя зліпити,
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути — Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трішки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.
Немає коментарів:
Дописати коментар